1 листопада 2013 року, підтримуючи національну ідею, десятки тисяч українських громадян вирушили до центру міста Києва, щоб почати революцію. А з ними я та мій супутник. Вулиці Хрещатику та Майдану були заповнені веселими людьми, майоріли прапорами України, УПА та Євросоюзу, а звідусіль, мов пісня, лунала українська мова. Люди веселились, підбадьорювали один одного та фотографувались. Майдан дихав життям та кричав про прийдешні зміни. Довкола сцени стояли ті, хто дійсно готовий був за щось боротися. Вони уважно слухали опозиційних лідерів, вигукували гасла, співали, сподівалися... І боролися вони вже не за підвищення зарплати, соціальні виплати, чи вільний ринок. В їх очах палала жага до правосуддя та свободи. І лави їх не рідшали.
